Сліди доктора Нобеля і Ко

На світлині, що її зробив і зберіг у своєму фотоальбомі радомишлянин Олександр Пирогов, зафіксовано руйнування в 1986 році торговельної точки, відомої містянам старшого покоління як «кєросінка». Вона розташовувалась на вулиці Базарній край сучасного Шевченківського скверу.

Тут колись торгували гасом (керосином), що до запровадження скрапленого балонного, а з 1993-го природного газопостачання правив за вагомий засіб для приготування їжі на примусах, керогазах та їм подібних пристроях. Свого часу вони теж були елементом технічного прогресу, змінивши дров’яні або вугільні плити чи навіть печі.

Втім гас у російській імперії попервах вважався завеликою розкішшю для пересічного населення, адже постачався він з Америки, де ще в середині ХІХ століття запровадили його промислове виготовлення.

Справжнім проривом тут стала діяльність на імперських теренах знаменитої родини шведських винахідників та підприємців братів Нобелів – Роберта, Людвіга та Альфреда. Засноване ними Товариство нафтового виробництва, відоме за назвами «Бр. Нобель» та «БраНобель», у 1879 році організувало розробку Бакинського нафтового родовища, що на довгі роки слугувало для імперії головним джерелом нафтодобування та переробки. Завдяки цьому гас виявився цілком доступним для споживачів, зрештою як і інші нафтопродукти.

На межі ХІХ-ХХ століть в Радомишлі запроваджено було освітлення вулиць гасовими ліхтарями. Невдовзі на зміну їм прийшли електричні, хоча й так само похідні від нафти, позаяк у 1911 році в місті було введено в дію дизельну електростанцію. Поступово набирали поширення дизельні двигуни у промисловій сфері. Тож потреба в безперебійному постачанні нафтового палива повсякчас зростала.

У довіднику «Весь Південно-Західний Край» 1913 року зазначено, що в Радомишлі та на станції Ірша Південно-Західної залізниці діють склади гасу й нафти братів Нобелів. Тож легендарна «кєросінка» вела свій початок саме звідти.

Одначе, коли компанія «Бр. Нобель» дісталась до повітового Радомисля, її брати-засновники вже спочили в Бозі. Натомість порядкував справами син Людвіга Емануїл. У нього у 1918-му прибуткове виробництво експропріювали більшовики. Відтак подібна доля спіткала й усі належні Нобелям структури та підрозділи.

Проте діяння і звершення славнозвісних шведів дотепер залишаються на слуху. Насамперед – завдяки знаменитому їхньому представнику Альфреду, зі спадкового капіталу якого засновано найпрестижнішу у світі премію – Нобелівську. Його статки формувалися завдяки численним винаходам і науковим розробкам, найбільш поширеними з яких є динаміт та інші вибухові речовини. Удостоєному докторського ступеня вченому й винахіднику належало 355 патентів, він володів понад 90 фабриками в 20 країнах, хоча безпосередньо ними, ясна річ, не керував.

Власне, його участь у товаристві «БраНобель» теж була суто фінансовою: справи в ній вели Людвіг та Роберт. Натомість саме кошти Альфреда кілька разів рятували компанію від банкрутства.

Слід зазначити, що деякими його винаходами ми послуговуємося й досі. Альфред Нобель, для прикладу, першим розробив і запатентував газовий лічильник. Він винайшов сучасну фанеру, якою свого часу по повній користувалась колишня радомишльська меблева фабрика.

Здавалося б, віджили своє в побуті і гас, і гасові ліхтарі та лампи, але на тлі російської військової інтервенції та цілеспрямованого терористичного нищення росіянами української енергосистеми про них згадали, як про можливу альтернативу електричному освітленню.

Зрештою науково-технічний прогрес та будь-які новітні розробки зазвичай спираються на досвід і відкриття попередників.

 

 

Газета «Зоря Полісся», 11 жовтня 2024 року.