Цінність і значимість старих
фотографій полягає на лише в тому, що вони зберігають для нащадків обличчя і
зображення рідних та близьких людей, що вже відійшли у Вічність, а
часто-густо відтворюють, крім того,
довколишній колоритний антураж з минувшини. Тло, на якому фотографувалися люди,
дає змогу побачити вулиці, будівлі, приміщення, речі, краєвиди, що не
збереглися дотепер.
Ось як, скажімо, на світлині,
оприлюдненій Станіславою Горай із Кримка, з її уже далеких шкільних літ. Фотооб’єктив
зафіксував краянку в 1976 році у день останнього шкільного дзвоника разом з
однокласником по радомишльській школі №2 Сергієм Духнічем (на жаль, уже
покійним) на розі сучасних вулиць Малої Житомирської та Міськради. Позаду
школярів – споруди, що давно канули в Лєту.
За ними видніється колишній будинок
Нафтули Горенштейна, родоначальника відомої ще з ХІХ століття династії місцевих
магнатів. На ньому так само проглядалися архітектурні та оздоблювальні
особливості, як і на знаній будівлі його сина Герарія, що збереглась на
Присутственій вулиці (тепер у ній адмінприміщення лікарні) і нині приваблює
своєю оригінальністю туристів та гостей Радомишля.
В радянський період у помешканні Нафтули
цілком вільно розміщувалися райвно, станція юних техніків, краєзнавчий музей у
пору його заснування, а ще – дитяча консультація та молочна кухня. У 1982-му
будівлю знесли. На
її місці райспоживспілка збудувала типову коробку з металу і скла, в якій
облаштували кав’ярню «Вітерець».
Праворуч на знімку – кіоск, так само
колишній, де упродовж кількох десятиліть містяни літнього сезону частувалися
прохолодною газованою водою. Склянка її тут коштувала 4 копійки з сиропом
(навіть подвійним, а то й потрійним, кожна його додаткова доза додавала до
вартості 3 коп.), а «чистої» – копійку.
От вам і звичайне шкільне фото…
Газета «Зоря Полісся», 11 жовтня 2024 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар