На пульсі життя

Рік 1912-й був одним з найуспішніших для Російської імперії та для економічного розвитку її губерній, повітів, міст і сіл. Відчув це на собі й повітовий Радомисль, що набував дедалі більше цивілізованих ознак і входив до п’ятірки провідних міст Київської губернії, маючи досить міцне фінансове становище. У місті інтенсивно замощувалися вулиці, благоустроювався центр з облаштуванням скверу, було побудовано водогін і електростанцію, зміцнено міст через Тетерів, змонтовано телефонну станцію, за межі центральної частини міста винесено шкірзаводи. У повітовому центрі вирувало не лише соціально-економічне, а й культурно-мистецьке життя. Тут діяли театр, сінематограф, бібліотека, музичний салон, а першого червня 1912-го до культурно-просвітницької палітри міста увійшла й перша газета. Засновник, видавець і редактор Х.Фельдман назвав своє дітище «Радомислянін», певно, наслідуючи популярну губернську газету «Кієвлянін». Повітові міста губернії своїх газет не мали, і перша така з’явилась саме в Радомислі.

Редакційну політику і позицію газета висловила у передовиці свого першого номера: «Ми живемо в малому, забутому Богом і людьми кутку, але є і в нас свої животрепетні інтереси… Саме цим нашим, маленьким для більшості, але великим для нас інтересам ми й приділимо головне місце у нашому виданні…». Для реалізації цих інтересів редакційний колектив залучив актив дописувачів і кореспондентів у селах повіту, заклавши традицію, яку продовжували й розвивали наступні покоління радомишльських газетярів. До речі, активним автором повітової газети був наш видатний земляк, уродженець Брусилова І.Огієнко.

«Радомислянін» виходив до 1917 року, а після Лютневої революції у місті видавалося вже дві газети – «Радомисльская газєта» (орган виконавчого комітету Тимчасового уряду) і україномовна «Народне діло», яка висвітлювала діяльність управи народного господарства, підпорядкованої Центральній раді, та народних організацій повіту.

У революційному вирі 1917-1920-х років, коли влада неодноразово переходила з рук у руки ворогуючих сторін, змінювалися у Радомислі й газети, проте їх вихід мав тимчасовий характер через нестабільність політичної ситуації. Такими, зокрема, були видання «Наш шлях», «Наше життя», «Трудовая звєзда», «Ехо комуніста», «Красный стрелок», «Вісті радомисльського ревкому».

У 1920 році у місті й повіті остаточно утвердилась радянська влада, і тут почала виходити газета «Большевик» («Більшовик»), яку видавав Радомисльський повітком КП(б) України. У 1921 р. друкованим органом повіткому більшовиків, повітвиконкому і політсекретаріату розквартированої в місті кавалерійської бригади була спочатку газета «Незаможник», а потім – «Пролетар і незаможник». Їх наступницею у 1922-23 рр. стала газета «Серп і Молот», яку видавали партповітком, повітвиконком і профбюро.

При запровадженні нового адміністративно-територіального устрою, яким було ліквідовано повіти і утворено округи, ця газета отримала статус окружної і з червня 1923-го почала видаватися в Малині, що став центром округу, започаткувавши водночас відлік історії малинської райгазети.

В новоутвореному Радомишльському районі випуск районки налагодився вже 26 грудня  1931 року, коли вийшов перший номер газети «Боротьба за соціалізм». У її вихідних даних засновниками і видавцями значилися райком КП(б)У, райвиконком і райпрофрада. Останній орган згодом відпав, а перших два, дещо видозмінюючи свої реквізити і назву газети, крокували пліч-о-пліч аж до вересня 1991-го року.

Після вимушеної окупаційної перерви 1941-1944 рр. відновлена газета дістала назву «Соціалістична перемога». Її перший повоєнний номер вийшов 23 лютого 1944 року. Згодом інша перерва (1962-1964 рр.) пов'язана була з черговою зміною адміністративного поділу і ліквідацією Радомишльського району.

А по тому з 1 квітня 1965 року в Радомишлі виходить газета «Зоря Полісся», засновником якої нині є Радомишльська районна рада, а співзасновниками - трудовий колектив редакції і первинна організація Спілки журналістів України.

Можливо, не завжди об'єктивно, з огляду на ідеологічні догми і штампи тодішніх компартійних часів, та газета все ж висвітлювала життя району, маючи значний загін своїх шанувальників і передплатників.

Попередники «Зорі Полісся» у радянські часи були здебільшого невеликі обсягом і виходили на одному аркуші. На чотирьох сторінках газета почала видаватися з 1954 року. У різні роки вона виходила від одного до чотирьох разів на тиждень. Найбільшого тиражу 6уло досягнуто у 1988 році — 12 тисяч примірників.

У різні роки колектив газети очолювали А.Нечипоренко, Салфетніков, С.Хруленко, К.Зайдель, М.Пустовалов, М.Вігілянський, Рабинович, Коростишівський, С.Каган, Ф.Гарбар, Макаренко, Євдокименко, П.Кормільчик, Морозова, Пароконний. С.Остапенко, Л.Назаренко, Л.Яроцький, П.Христенко, В.Залізко, М.Ярмолюк, М.Дубовий, з 2007 р. – Н.Данилюк.

Райгазета стала доброю школою для багатьох відомих журналістів, письменників. У свій час тут працювали П.Сліпчук, Р.Балясна, I.Стеценко, А.Онопрійчук, В.Зайчук, П.Федотюк, В.Скуратівський, В.Яцкевич, В.Ясиновський, О.Білик. І повсякчас сприяв у творенні її величезний загін позаштатного активу, який допомагав і допомагає редакції підтримувати зв'язки з читачами, робити газету змістовнішою і цікавішою.

Цей фотознімок був опублікований в республіканському журналі «Глобус» №10 за 1927 рік під заголовком “Робсількорія прокинулась”. Зображені на ньому люди – то делегати другої районної конференції робсількорів Радомишльщини (такою абревіатурою тоді називали робітничих і сільських кореспондентів) разом з учнями першої районної трудової школи, які влаштували концерт-виставу для учасників конференції.

Як зазначалося у публікації, в Радомишльському районі створено бюро робсількорів, яке об’єднало навколо себе з півсотні позаштатних кореспондентів і дописувачів — добровільних помічників редакцій місцевих і центральних газет. У Радомишлі навіть почав працювати гурток робсількорів.                                                                           

Газета «Зоря Полісся»,  13 квітня 2012 р.