пʼятниця, 29 липня 2016 р.

Коли таємне стає явним


Як це не парадоксально, але значна частина теперішніх апологетів радянського минулого належить до відданих прихильників християнської віри (принаймні такими вони себе нині вважають). Відтак, пропагуючи колишні комуністичні цінності і навіть прагнучи до їх повернення, ці миряни, образно кажучи, мимоволі рубають гілку, на якій сидять. Адже у ті минулі компартійні часи релігія вважалась «опіумом для народу», а тому всіляко принижувалась і утискалась. Під впливом такої офіційної політики, хоча здебільшого й завуальованої, переслідувались духовні особи і ті, хто відкрито демонстрував свою відданість християнським та церковним звичаям, закривались і руйнувались храми.
Певно й парафіяни Радомишльського Свято-Миколаївського собору мають не забувати, чому нині він різниться від свого первозданного вигляду. Попервах його дзвіниця була стрімкою і навіть вищою від головного купола. У пору войовничого атеїзму за рішенням міської ради церкви Радомишля «на прохання трудящих» мали бути передані для культосвітніх потреб. Так вчинили з Троїцькою церквою, синагогою, які просто розібрали на будматеріали.
А от із головним міським православним собором виникли труднощі. Змурована з каменю будівля так просто вандалам не піддавалась. Спромоглися вони зруйнувати лише дзвіницю. Храм тимчасом зачинили, влаштувавши у ньому… конюшню та зерносховище.



Промовисте підтвердження цьому ганебному фактові було виявлено цьогоріч, коли у церкві виникла потреба ремонту солії – підвищення перед іконостасом. Коли майстри зірвали вже благенькі від часу дошки, під ними несподівано з’явилися чималі залишки зерна, передусім вівса.





Тож таємне таки стало явним, хоч як не прагнув колишній радянський режим приховати сліди свого злочину перед церквою.
До слова, у комуністичні часи поширювалась теза, що дзвіницю нібито було зруйновано під час боїв за Радомишль у 1943 р. Проте зображення храму окупаційного періоду вже з поруйнованою дзвіницею ці твердження спростовують. Як свідчать старожили, саме під час окупації церкву було поремонтовано, і служби у ній відновилися.

Газета «Зоря Полісся», 2 липня 2016 р.


Немає коментарів:

Дописати коментар