Радомишльські «морженята»

 

Водохреща, що багатьма нашими краянами відзначається вже 6 січня – за Григоріанським календарем, у 2024-му, як і роком раніше, не було таким щедрим на купання у крижаній воді чи обливання водою просто неба. У військову пору – не до того. Водночас зимова світлина, яка зберігалась у родинному альбомі радомишлян Стеценків, нагадала про таку звичку дещо в інший спосіб. На ній – увічнено радомишльських купальників-«морженят», що обливали одне одного в міському парку. Тут свого часу діяв фонтан (працював він, звісно, влітку), де у бетонній чаші «плескалися» двійко скульптурних хлопчиків.

Це був типовий витвір радянського гіпсово-бетонного «соцреалізму», бо подібні дітлахи слугували неодмінним антуражем парків, скверів та їм подібних місць відпочинку. Як і хрестоматійні дівчина з веслом або атлет – дискобол чи списомет.

Власне, і в самому Радомишлі таких було декілька. Окрім парку, «купалися» дітки у колишньому сквері, що на його місці зараз міський меморіал.

 

А ще – у парку-садку, що в 1930-ті був облаштований біля тодішнього Піонерпалацу на вулиці 25-го жовтня (нині – Старокиївська). Цю будівлю спалили гітлерівці у грудні 1943-го, не потрібним згодом став і садок біля нього.

 

Всі вони вочевидь – ровесники. І жоден дотепер не «дожив». Фонтан у сквері розібрали під час будівництва меморіалу, а двійко інших зруйнувалися.

Втім сліди «піонерського» збереглися. Мешканці сусіднього будинку розповідають, що водогоном, підведеним до фонтану, вони тривалий час користувалися, допоки вода в ньому не обліковувалась. А нині вже така собі декоративна клумба у чаші нагадує про предмети і справи днів, що давно минули…

 

Газета «Зоря Полісся», 2 лютого 2024 р.