понеділок, 7 березня 2016 р.

Професія, що офіційно стала жіночою лише трохи більше століття тому


Сьогодні лікарська професія багатьма вважається жіночою. Навіть поверховий погляд на сучасну кадрову ситуацію в районній медичній сфері дає підстави стверджувати, що за жінками-лікарями тут більшість. І важко повірити, що упродовж багатьох століть, коли відбувалося становлення наукової та професійної медицини, жінки до роботи в цій галузі не допускалися. Санітарками, повитухами, сестрами милосердя або просто медсестрами, - звісно, так. Бо ж недарма в основі медичних професій середнього рівня закладено поняття «сестра». А от лікарями - даруйте...
Втім це стосувалося й багатьох інших галузей, які потребували університетської підготовки - педагогічної, освітньої та будь-якої наукової діяльності. Адже тривалий час жінкам не дозволялося вступати до університетів, академій тощо. Йдеться не лише про Російську імперію, що традиційно пасла задніх у «гендерній», кажучи теперішньою термінологією, політиці, хоча жінки тут не раз обіймали державний престол, а Катерина Дашкова за царювання жінки - імператриці Катерини Другої - навіть очолювала Академію наук.
Врешті у Російській імперії таку ганебну дискримінацію прорвала Варвара Кашеварова-Руднєва. Ця жінка виявила надзвичайну наполегливість, тож, зважаючи на непересічні здібності, їй у винятковому порядку дозволили навчатися у Петербурзькій медико-хірургійній академії. У 1869 році вона першою серед жінок отримала диплом лікаря, а через три роки стала доктором медицини. Проте до роботи в державних медичних закладах лікарку не допустили. Відтак вона відкрила приватну практику у Старій Русі, де консультувала хворих на тамтешньому бальнеологічному курорті. До неї охоче приїздили на прийом жінки з інших місць, адже це була єдина на всю величезну країну жінка з дипломом лікаря-гінеколога.
Її послідовниці не лише в Росії, а й інших країнах, обрали інакший шлях - здобували медичну освіту за кордоном, де освітні бар'єри для жінок стиралися швидше, зокрема в Швейцарії.
У Цюрихському університеті отримала диплом лікаря у 1896 році львів'янка Софія Окуневська, яка стала першою жінкою-лікарем в Австро-Угорщині та першою українкою в Галичині, що здобула університетську освіту. Вона, до речі, теж практикувала на курорті - у чеських Карлових Варах.
Поступово ситуація почала змінюватися. У Росії, приміром, в кінці ХІХ століття запрацювали Вищі медичні жіночі курси у Петербурзі й Москві, згодом відкрилися школи для фельдшериць-акушерок при губернських земських лікарнях.
Як зазначається у статистичних зведеннях за 1899 рік, у Радомисльському повіті родопомічну допомогу надавали 11 акушерок і повитух, одна з них - при повітовому лікарю, 3 - при сільських, 4 - при заводах та фабриках, 3 - займалися вільною практикою. У 1911 році їх кількість помітно зросла: у Радомислі нараховувалося 7 акушерок, у повіті - 24, працювало також 13 фельдшериць, зокрема дві - в місті.
І того ж року лікарем-завідувачем нововідкритої Потіївської  дільничної лікарні була призначена Ольга Башнякович-Полотебнова, яка стала першою жінкою-лікарем на Радомишльщині.

Газета «Зоря Полісся», 4 березня 2016 р.



На цій світлині - повоєнна когорта радомишльських лікарів, медсестер, санітарок. Як бачимо, тут і справді переважають жіночі обличчя, випромінюючи віру, надію, любов  і благородство.
На звороті цього  давнього  фото, що зберігається в райлікарні, зазначено: у нижньому ряду перший справа - Михайло Федорович Микульський, головний лікар районної лікарні; друга справа – Тетяна Йосипівна Буднікова, завідувачка хірургічного відділення; у другому ряду перша справа - Будник Ольга Іванівна, операційна медсестра; друга справа – Богуцька Роза Йосипівна, старша медсестра хірургічного відділення; в центрі – Кузьменко Ганна Василівна, перев’язочна медсестра; третя зліва – Лінникова Чеслава Бернардівна, медсестра; друга зліва – Федорцова Марія Федорівна, санітарка; у верхньому ряду другий зліва – Новиченко Семен Петрович, санітар, перша справа – Метлушенко Валентина, санітарка.



Немає коментарів:

Дописати коментар